Англійська мова для дітей у дитячих будинках

В рамках цього проєкту ми плануємо оплатити курс англійської мови для 10 дітей віком від 13 до 18 років, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу. Ці діти, як і будь-які інші, мають мрії та плани, і вивчення англійської мови відкриває перед ними додаткові можливості.

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, взяти на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Іншими словами – це велика прийомна родина. 

ДБСТ потребують особливої підтримки в умовах великої війни в Україні. Так, вони забезпечуються державою, та, на жаль, цього не вистачає, аби покрити всі витрати. Наш фонд уже другий рік поспіль підтримує ці родини, забезпечуючи побутовою та навчальною технікою, меблями та товарами найпершої потреби, та в рамках цього збору ми хочемо дати дітям те, що залишиться з ними назавжди і допомагатиме неодноразово в житті – знання.

Діти отримають можливість пройти 4-місячний курс навчання в школі англійської мови, а також планшети, аби мати змогу підключатись до онлайн-занять та виконувати домашні завдання.

10 дітей, яким випала складна доля, які втратили своїх батьків із різних причин, хочуть і прагнуть побудувати щасливе і успішне майбутнє.

Коврі Діана (15 років) та Самофалова Анна (15 років) проживають у ДБСТ Ситченко Анжеліки.

У родині виховується та проживає 10 дітей віком від 10 до 20 років, Чернігівська область, м. Прилуки.

В 2006 році подружжя Ситченко створили прийомну сімʼю та взяли на виховання хлопчика Юру. "Зараз у нас уже проживає 10 дітей, а ще 10 дітей вже дорослі яких ми випустили", – розповідає мати-вихователька Анжеліка. "Війну зустріли вдома у Прилуках, нікуди не виїжджали. Перші три місяці готували обіди хлопцям на блокпости, готували всі разом. В той період потрібно було щось робити, щоб не втратити глузд. Діти переживали не менше, ніж ми, ще довго боялися звуків літака та вибухів. Зараз трохи легше, але повітряні тривоги постійно тримають в напрузі".

Гальцова Василина (13 років) та Кальянова Ганна (15 років) проживають і виховуються ДБСТ Батюк Яни.

У ДБСТ виховується 9 дітей, родина зараз проживає м. Черкаси (переселенці з м. Білозерське, Донецька область).

У 2011 році Яна з чоловіком створили прийомну родину, а з 2014 функціонують уже як дитячий будинок сімейного типу. До повномасштабного вторгнення проживали в Донецькій області у м. Білозерське, але через бойові дії вимушені були виїхати у м. Черкаси.

Ротозій Лілія (16 років) та Грибань Тимофій (15 років) проживають ДБСТ Курницької Ольги.

У ДБСТ виховується 8 дітей, родина проживає у м. Мена, Чернігівська область.

Цей дитячий будинок сімейного типу став місцем, де діти, залишившись без батьків, знаходять не лише дах над головою та їжу, а й найважливіше – безмежне тепло та любов. За його дверима знаходиться невелика, але надзвичайно затишна сім’я, куди протягом років зібралися 11 дітей.

Музичук Ангеліна (15 років) та Олексюк Соломія (12 років) виховуються у ДБСТ Олексюк Тетяни.

У сімʼї виховується 9 дітей віком від 10 до 15 років, м. Камʼянець-Подільський, Хмельницька область.

У 2015 був створений дитячий будинок сімейного типу, адже бажання подарувати любов дітям-сиротам зʼявилось ще задовго до цього. Наразі подружжя виховує дев’ять дітей. Усі діти вже ходять до школи, відвідують гуртки художньої самодіяльності, є призерами міських, обласних і всеукраїнських олімпіад, конкурсів і змагань. Дуже люблять подорожувати і пізнавати нові місця. Грають на бандурі і фортепіано, оскільки навчаються у музичній школі.

Толста Аліна (18 років) та Толста Діана (15 років) виховуються у ДБСТ Чечери Ольги.

Місто Полтава, 9 дітей (переселенці з Харківської області).

Історія цього ДБСТ починається з моменту, коли у 2011 році Ольга опинилася в лікарні зі своєю донькою і побачила там покинутих дітей. "Мені їх було дуже шкода, – розповідає Ольга, – і я поцікавилась у зав.відділенням, що це за дітки, на що отримала відповідь, що це діти, яких покинули батьки. Після цих слів в мене з’явилося бажання усиновити дитину”, – на той момент в Ольги та її чоловіка була донечка Анастасія та син Євген. Та з роками прийомна родина трансформувалась у дитячий будинок сімейного типу, і тепер Ольга з чоловіком виховують 10 чудових діточок. 

"Ми жили дуже гарно і дружно, поки не почалася війна. Після того, як зруйнували наш дім, ми переїхали до міста Полтава”, – оскільки Ольга та її чоловік з Харківської області Куп’янського району.

Для дітей з дитячих будинків сімейного типу, де реалізується принцип родинного виховання, володіння англійською мовою є ключем до нових можливостей. Це не лише інструмент комунікації, але й шлях до вищої освіти, кар'єрного зростання та особистісного розвитку. Знання англійської мови дозволить цим дітям більш успішно інтегруватися в сучасний світ, відкривати нові горизонти та досягати своїх цілей, можливість здобути додаткову освіту, яка стане вагомим внеском у їхнє майбутнє та допоможе зрости в успішних та самостійних особистостей.