Допомога ветерану з ампутацією 3 кінцівок

"Мене звати Роман Максимець, я родом зі Львівської області. Після строкової служби я подався на заробітки за кордон, але згодом повернувся додому, та у 2015 році став на захист рідної землі. А як інакше? Коли злочинець приходить у твій дім, неможливо залишатися осторонь та ніяк не діяти.

Пішов служити за мобілізацією в батальйон "Донбас Україна". Я був сапером і відповідав за інженерну підготовку під час виконання бойових завдань. Одразу отримав позивний "Іспанець", бо до служби займався ремонтними роботами в Італії та Іспанії. Моя служба проходила в найгарячіших точках Донбасу, і 6 липня 2016 року під час боїв у Мар'їнці я отримав важке поранення.

Я мало що про це пам’ятаю. Дістав численні кульові поранення, тоді прилетів снаряд збоку, а коли відповзав, натрапив на розтяжку. Знаю точно, що моє життя врятував бронежилет, бо праву руку й ногу відірвало, стопу на лівій нозі роздробило осколком. У ліве око потрапило безліч дрібних осколків, воно було випалене, праве також зазнало ушкоджень, ще й вибило барабанні перетинки.

Я не загинув від утрати крові лише тому, що судини на кінцівках запаялися від високої температури.

Побратимам не одразу вдалось мене евакуювати до Курахового через щільний вогонь ворога. Далі за життя боролись медики в Дніпрі, через два тижні мене транспортували гелікоптером до одеського госпіталю, там я і прийшов до тями.

Загалом зробили 12 операцій. Знаю, що в мене влили багато крові. Зробили операцію на нозі (її відірвало нижче коліна, але лікарям довелось провести реампутацію вище коліна), ампутацію стопи, операцію на руці (її відірвало трішки нижче ліктя). Потім — видалення ока (а згодом — встановлення імпланту), заміна кришталика на правому оці (бо внаслідок травми зір впав до 20%), кілька операцій на носі (через зміщення кісток) і на вухах.

Наразі я виховую чотирьох дітей та веду активну громадську діяльність. Волонтери, лікарі та реабілітологи часто просять морально підтримати важкопоранених хлопців. Відвідую їх у шпиталях, реабцентрах. На власному прикладі демонструю, що ампутації – не вирок! Бійці цікавляться, як довго я відновлювався, чи мав фантомні болі, де замовляв протези та які.

Після лікування я пройшов через складний процес адаптації до нового життя і тепер ділюся власним досвідом. Мені встановили механічні протези, профінансовані державою. У 2017 році за державною програмою я поїхав за кордон, де отримав свою першу біонічну руку та електронний протез колінного суглоба. Цей протез служить мені вже понад сім років.

Мій шлях реабілітації був непростим, але я завжди вірив у свої сили. Завдяки сучасним протезам я повернувся до активного життя. Однак час минає, і зараз мій електронний протез колінного суглоба фірми Ossur вже вичерпав свій ресурс. Технічне зношення значно вплинуло на його функціональність. Я маю право отримати новий протез за державною програмою, але, на жаль, колінний вузол, який мені дійсно необхідний — Genium X3, — не покривається державою, оскільки його вартість перевищує допустимий ліміт фінансування.

Чому саме Genium X3? Я тестував всі колінні вузли, які доступні в Україні. Тому з впевненістю можу сказати, що Genium X3 ідеально підходить для мене. Його особливості на підйомах і спусках значно полегшують рух, він більш комфортний під час ходьби, а заряд батареї тримається набагато довше. Ще важливіше — цей протез забезпечує кращу стабільність під час спотикань та в нестандартних ситуаціях, що особливо важливо для мене, оскільки маю потрійну ампутацію та проблеми із зором (ліве око ампутоване і стоїть протез, а праве бачить лише на 20- 25%, залежно від тиску).

Протезування в Україні розвивається, і наші спеціалісти — одні з кращих, але державне фінансування не завжди покриває необхідні сучасні технології. Держава виділить 1,7 млн грн, решта має бути профінансована за благодійні кошти. Саме тому я звертаюся по допомогу до всіх небайдужих. Я прагну знову повернути собі мобільність та повноцінне життя за допомогою функціонального протеза з електронним колінним вузлом Genium X3".