Хто краде життя у Соні

Соні не стало. Приносимо співчуття батькам та родичам. Їй 13 років. Вона малює квіти в теплих листах до солдатів, плете лікарям- «мучителям» браслети. Вона гладить маму по руці, коли та плаче. Вона усіх жаліє і заспокоює. У неї гострий мієлоїдний лейкоз, гострий погляд, тонкі кисті і ніжний-преніжний голос. У неї настільки агресивний рак, що перемогти його може лише вдала ТКМ від неспорідненого донора. У бідному селі Христинівка Черкаської області такі хвороби не лікують. Неспоріднені трансплантації в Україні не роблять. Але ми спробуємо врятувати дівчинку в Барселоні. Нам потрібно 130 тис. євро.

- Соню, а ти про що мрієш взагалі, ну, крім того, щоб видужати?

- Та про що я там мрію. Я хочу звідси вибратися скоріше, – сміється Соня.

З грудня минулого року Соня Стельмах не виходить з боксу онкологічного відділення Черкаської лікарні. У новому 7-му класі встигла провчитися лише два тижні.

Через хворобу легенів Соня з малих років знайома з лікарнями і лікарями. Їй подобалися рятівні білі халати і вона дуже хотіла лікувати інших в дорослому житті. Але тепер вона і чути про лікарів не хоче. Вони, виявляється, вміють лікувати нестерпно боляче. Усе почалося влітку, коли дівчинка приїхала в міську лікарню на планове обстеження і лікування (у неї уроджене захворювання легенів). Звичайні аналізи виявилися підозрілими, перевірки вилилися в діагноз «мієлодиспластичний синдром», який до зими видозмінився на рак крові. Терапія Соні вже не допоможе, потрібна трансплантація, зробили висновок медики. Тому що її кістковий мозок абсолютно не справляється з поставленими йому завданнями.

- Скажи, а ти Соня або Софія? Як більше подобається?

- Я «ховрашок», так папа мене називає, – знову сміється Соня-Софія-Ховрашок.

Посмішка – це все, що залишилося від колишньої Соні – Соні без рака. Подивіться на її фотографії і уявіть. Там, де тонка смуглява шкіра обтягує лисий череп худенької дівчинки, там – каштанові і майже африканські дрібні кучері. Вони в'ються, заплутуються, вкривають її плечі. Соня навіть хотіла обрізати неслухняні кучері, щоб не було так боляче їх розчісувати. Але їх просто не стало одним ранком, їх більше не треба було розчісувати. І це була трагедія.
Темні брови Соні спрямовуються вниз, повторюючи контур виразних очей. До хвороби її пустотливі чорні очі блищали яскраво, а тепер зовсім потухли. З грудня в них відбивається тільки лікарняний бокс і сумне сіре вікно, за яким нічого не відбувається.

Хіміотерапія, її наслідки і постійні переливання крові – це життя, яке не видно по той бік вікна. Але дуже добре чути всередині лікарні. Щодня Соня чує крики інших дітей, що не витримують хворобу.

Бронзова шкіра Соні посіріла і пожовтіла. Хімія руйнує її красиві зуби. Грибок спотворює її виразні тонкі губи, покриваючи їх товстою кіркою, розфарбованою в зелений колір. Її тонка шия перетікає не в сукню, а в пластир, який приховує болючий підключичний венозний катетер.

Рак. Це рак краде красу Соні, спотворює її обличчя і майбутні спогади про дитинство. Він затьмарив собою усе, що було до і усе, що може статися потім. Але кудряшка-Соня може вирости і навчитися танцювати танго, розповідаючи в танці про море і про далеку Іспанію, в якій їй врятували життя. А може не дочекатися допомоги і померти.

Рак висмоктує життя з Соні щодня. Йому все одно, що їй 13. Але нам не все одно.

Цей проєкт було відмінено, зібрана сума становить 51 311 грн. Коштами розпорядилися згідно із ППП МБФ "УББ" та рішеннями Донорів проєкту.

ПІБ: Стельмах Софія Ярославівна, 11.01.2002 р.

Місто: Черкаська область

Діагноз: гострий вторинний мієлоїдний лейкоз