Хвороба надає хоробрості: 2 етап зборів

Коли Людмила звернулася до нас вперше і ми дізналися історію її 5-річної боротьби за життя, – наше захоплення цією хороброю жінкою було безмежним. Людмила дійсно є прикладом іншим людям із таким же діагнозом. Її величезна тяга до життя надихає, і тому нам вдалося швидко зібрати кошти на необхідні ліки для проходження попереднього курсу хіміотерапії. Зараз же їй потрібно пройти КТ і готуватися до нової "хімії", тому збір коштів відновлено.

Все почалося ще в 2009 році з діагнозу рак матки, і триває вже в 5 довгих років. Все це нагадує кошмарний сон, який повинен рано чи пізно закінчитися. Для цього робиться все можливе, але діагноз сиплеться за діагнозом, перенесено дві операції, а хіміотерапії не закінчуються!

Ця жінка неодноразово чула вирок лікарів, що вона не жилець, що їй залишилося максимум 2 місяці, 3 дны, менше року, але вона живе на зло всім хворобам і на радість своїм близьким, друзям та особливо онукам!

Зараз їй постійно потрібні дорогі препарати для гальмування росту метастаз, і результат є, але ресурси вже за 5 довгих років вичерпалися…

Після діагнозу рак матки у 2009 році послідувало її видалення. Онкооблік у поліклініці. Все за графіком, протягом 2-х років. Раптом заболіло плече, потім стало важко дихати. Рентген показав у правій легені величезну, на весь знімок, пляма. Вирок – cаркома легенів 4-я стадія. Це був шок!

Лікарі не хотіли навіть брати аналізи. Їй порадили готувати білі капці. А поки – хімія. І все-таки надія на диво! Диск із знімком друзі розіслали в усі клініки Ізраїлю, Пітера, Москви, Києва – операція неможлива!

І раптом дзвінок – "Приїжджайте, я вважаю, що Вас можна прооперувати". У травні 2012 року Людмилу прооперували в Києві вперше. Видалили пухлину вагою 1,5 кг! Через три місяці друга операція на лівій легені, видалення метастазів, через 4 місяці третя операція – знову на правій легені. Це нелегко! Дуже, дуже нелегко! Але хвороба додає хоробрості. Їй дуже хочеться жити. Якість життя погіршилося, але ж жити можна.

"Скільки близьких мені людей хотіли, щоб я жила! Як я могла не виправдати їхніх сподівань? Я намагалася з усіх сил! Кожні три місяці – комп'ютерна томографія," – каже Людмила з придихом.

Пішли метастази – множинні. Їй сказали, що місяць-два максимум ще проживе. Надії більше немає! А вона жива до сих пір! Були онкологічні болі. Був Хоспіс. І вже в Хоспісі Людмилі запропонували спробувати хімію, щоб гальмувати ріст метастазів. Її перевели у відділення хіміотерапії і почали давати хімію. Скільки цих хімій потрібно? Невідомо. Все залежить від того, як реагує хвороба. Але грошові ресурси її сім'ї за п'ять років виснажилися й у друзів, які весь цей час відчайдушно їй допомагали. Людмила – пенсіонерка, ліки дуже дорогі, їй вони не по кишені. Дякуємо всім, хто був поруч і допомагав матеріально. Зараз життя Людмили у Ваших руках! Жити ж хочеться в будь-якому віці!

"Я завжди була дуже активною. Люблю квіти, собак, кішок! Люблю природу! Люблю своїх друзів! Хвороба дається для духовного росту, а життя – для максимального злиття з природою! Я хочу прикрашати наш світ квітами, деревами та робити її ще чарівнішою. Я це можу і вмію.

Я потрібна моїм маленьким онукам і дочкам, а вони мені. Мої кішки й собаки без мене будуть страждати, а квіти просто пропадуть. Я готова на все, щоб пожити довше! Але у мене маленький вибір. І все ж, я знову вірю в диво! Нехай люди знають, що якщо можна запобігти смерті від раку до настання старості, якщо моторошну гру – лікування, стійкість, рецидив – можна розтягувати все довше й довше, то це змінить наше уявлення про рак, навіть такий результат стане технологічною перемогою! Бог з нами!" - таке послання несе Людмила в цей світ. І ми впевнені, що вона переможе хворобу – з вашою допомогою.

ПІБ: Вершигорова Людмила Миколаївна, 15.07.1959 р.

Місто: Київ

Діагноз: Лейоміо-Sа тіла матки ст.І Т1N0M0 (з 2009 року), продовження хвороби: Mts в заочеревинні вузли, легені, вторинний больовий синдром кл.гр.ІІ