Новий дім

Анастасія Василівна з маленькою дитиною та двома старенькими батьками на початку березня вимушені були тікати з власної домівки в Ірпені. Це сталось не тільки внаслідок того, що їхнє рідне місто було окуповано, а ще й тому, що російський снаряд зруйнував житло. Ховатися було ніде, у хатини зруйнований дах, понівечені стіни, вибило вікна, а паркан знесло, як папірець вітром. Зараз вони живуть в зруйнованому будинку своєю вцілілою, але понівеченою долею родиною. Анастасія Василівна до війни працювала кухарем, прибирала разом із подругою в офісних приміщеннях, утримувала родина власноруч без чоловіка. Зараз цієї роботи немає, а грошей на відбудову зруйнованого житла до настання холодів просто немає.

Світлана Василівна проживає в Ірпені з чоловіком та сусідами в одному зруйнованому будинку. 22 березня на велике релігійне свято їхній дім зруйнував російський снаряд. Весь час вони були в окупації, в зруйнованому будинку, і виживали як могли. Їжі не було, воду добували під кулями. Кожен день, ризикуючи життям, чоловік Світлани ходив на пошуки харчів, щоб прогодувати всіх мешканців. Про всі події згадують зі сльозами на очах і нерозумінням, як так могло статись у 21 столітті.

Таких родин в Ірпені багато. Тих, хто назавжди викарбував в памʼяті цю війну. Після деокупації війна постійно нагадує їм про своє існування відсутністю даху над головою, понівеченими стінами та плівкою замість вікон.

Щоб привернути увагу до історій людей, чиї домівки були зруйновані російськими окупантами, Об’єднання Українських Продюсерів (ОУП) створило документальний фільм "Втрачений дім", автори якого об’їхали місця Київщини, де перебувала російська армія навесні 2022 року, – Бородянку, Бучу, Ірпінь, Макарів, Андріївку, Бабинці, Пилиповичі, Дмитрівку, Фасову – і зібрали історії людей та їхніх втрат, завданих війною.

Побачивши історії героїв фільму Андрія Толпиги, який повертається у свою конюшню у Бучі, а Христини Сафарян, яка приїздить до свого притулку для тварин у Фасовій, Ніни Ісінчук та Анни Петрушенко з Андріївки, що показують свої будинки, спаплюжені російськими військовими, розумієш, що історія двох родин майже однакова. І всім цим людям потрібна допомога.

Саме нагальним відновленням житла на деокупованих територіях займається добровольчий будівельний батальйон "Добробат", в лавах якого 32 тисячі добробатівців – небайдужих людей, що мають на меті допомогти побратимам. "Добробат" зосереджується на первинній відбудові пошкодженого житла. Першочергове завдання – "fast recovery", тобто швидке відновлення: перекриття зруйнованого даху, ремонт побитих вікон, підмурування пошкоджених стін. І завдяки благодійним внескам швидко відновлюють домівки таких, як Світлана Василівна та Анастасія Василівна. 500 000 гривень допоможуть повністю відновити житло до приходу морозів.

Цей проєкт – це велика синергія мистецтва та благодійності, коли про горе людей, що були в окупації, розказують найкращі режисери та продюсери кіно. А ми можемо викарбовувати цю історію в наших серцях і невпинно допомагати, щоб люди якнайшвидше могли повернутися у свої домівки до початку зими.