Моя найзаповітніша мрія – ЖИТИ!

Цей юнак ще підлітком почав запеклу боротьбу із страшною хворобою. І він майже здолав її, але за 1,5 роки вона повернулася. Рік лікування позаду, лишилося зовсім трохи – 2 блоки хіміотерапії. Але ресурси родини вичерпано, лишилися лише розпач і сльози матері, яка благає про допомогу. Стас уже тиждень чекає, що добродії допоможуть йому, і він зможе зробити останні важливі кроки для одужання. 18 700 грн коштують хіміопрепарати – це і є ціна його здорового життя. Допоможіть цьому мужньому юнакові подолати його хворобу і перемогти її з посмішкою на вустах!

Лікарі в один голос стверджують: шанси є. Головне – лікувати, і ні в якому разі не можна зупинятися! Кожен день очікування – це крок назад, і такого допускати не можна. Стас мріє, що буде допомагати іншим. Він хоче досягти своєї мети та продовжує готуватися до вступу на навчання у лікарні. Він не покладає рук і вірить, що в майбутньому він вивчиться на лікаря і допомагатиме іншим боротися із хворобами. Минулого року він мріяв вступити до вузу, проте з цим не склалося – хвороба завадила. Але Станіслав не здається, він впевнений, що одужає і вже цього року почне здобувати медичну освіту. 

Хлопець хоче, щоб йому дали шанс на щасливе життя, що він стане чудовим лікарем і буде опорою і підтримкою для всіх тих, кому вона буде необхідна. Проте для цього йому потрібно закінчити лікування: позаду лишився рік хіміотерапій, медичних процедур, а попереду – ще зовсім трохи, лише кілька кроків, і можна буде вільно вдихнути повітря, знаючи, що все позаду.

Стас хоче своїм прикладом показати, що рак – це не вирок, і що сильне бажання одужати – це вже півсправи! Людям дається лише те, із чим вони зможуть впоратися, а шкодує хлопець лише про те, що не відвів молодшого братика в перший клас. Усіх його однокласників вели брати та сестри, а він пішов із татом. Мама із ним була у лікарні. Проте після одужання він обов'язково відведе свого братика до другого класу, і сподівається, що більше ніколи не пропустить таку визначну подію.

Допоможіть Станіславу – такому молодому, турботливому і чуйного хлопчині здійснити його найзаповітнішу мрію – просто ЖИТИ! Він впевнений, що після одужання люди ще не раз почують про нього як про талановитого лікаря та просто добру людину, яка своїм прикладом даватиме надію усім, хто цього потребує.

ПІБ: Мартинов Станiслав Олегович, 10.03.1993 р.

Місто: Харьківська область, м. Лозова

Діагноз: саркома Юiнга крила правої клубової кістки 4 cт.