Не боюсь мріяти!

Хвороба Зої відкрилася минулої осені так несподівано, що спочатку застала зненацька... Ще на канікулах шістнадцятирічна Зоя Потапенко ганяла в піонербол в спортивному таборі і отримувала медалі як кращий гравець команди. А в жовтні 2015 року пролунав перший небезпечний дзвінок: у школі, під час уроку у неї попливло перед очима, дівчинці нічим стало дихати, заклякли руки, вона втрачала свідомість. У той же день на прийомі у кардіолога мама з дочкою дізналися тривожну правду:  у Зої - хвороба серця, ймовірно - порок. 

Хірурги Київського Центру серця наполягають на проведенні щадної операції - дівчинці потрібно встановити на проток спеціальну «латку» - окклюдер. Операцію не можна відкладати, але сім'я Потапенко не може зібрати 62 000 гривень для лікування дочки.

У шістнадцять років майбутнє здається прекрасним: попереду відчайдушно-веселе студентство, романтика незвіданих доріг, море нових друзів і вірне кохання. Зоя теж мріє: про те, щоб стати в усьому успішною, отримати неодмінно дві (!) Вищі освіти; вивчитися на архітектора, як дідусь; або піти іншим шляхом і вибрати географію... 

Але з того пам'ятного жовтня 2015 року, коли стався перший напад, Зоя живе з оглядкою на свою хворобу. З меню безслідно зникла улюблена кава, з розкладу уроків - звичайна фізкультура, довелося розпрощатися і з піонерболом, і з баскетболом, і з бальними танцями. Але Зоя не здається, вона дуже цілеспрямована і наполеглива дівчинка, і не пасує перед труднощами.
Іноді Зоя відчуває, як шумно серце виштовхує кров, і як кров пульсує в легких. А коли накочує напад, і долоні покриваються потом, мама б'є на сполох і викликає швидку. Лікарі купіруют напади заспокійливими ін'єкціями. Втім, Зоя вже змирилася з думкою про операцію, багато перечитала про неї, намагається поберегтися від застуд і вірусних інфекцій - ускладнення зараз вкрай небезпечні.

Мама Зої, Юлія Потапенко, згадує: «Коли я народила доньку, патологій у нас ніяких не виявили. У неї буввроджений стеноз. Це зараз, вивчивши хворобу, я розумію, що це і були передумови, щоб звернутися до кардіолога. Але я не медик, не знала цього і, на жаль, мене нікуди не направили. Ось і лікували наслідки бронхіту ».
Вперше бронхітом Зоя захворіла в чотиримісячному віці. А ледь його залікували, прийшло нове запалення легенів. Так і жили: від хвороби до хвороби перепочинок в кілька тижнів, а потім - знову на постільний режим. Влітку вивозили дочку зі столиці на море: подихати морським повітрям. А взимку з побоюванням чекали нових загострень. Зараз, коли лікарі діагностували у Зої порок серця, Юлія розуміє, що роками рятувала доньку лише від наслідків основного захворювання.
Зоя вже пройшла обстеження і в інституті Амосова, і в київському Центрі Серця. Фахівці обох клінік на основі ехограм винесли одностайне рішення: проблему дівчинки може вирішити тільки ендоваскулярна операція. Однак очікувати, що необхідний Зої окклюдер буде придбаний за бюджетні кошти, не доводиться: останні два роки в Україні тільки одна з п'яти дитячих операцій на серці фінансується державою.

А в родині зовсім немає вільних коштів: Юлія ось уже двадцять років працює в комунальному центрі Подільського району і шансів знайти більш перспективну роботу у неї немає. «У нас відбулася реорганізація на підприємстві. Зараз я отримую менше грошей, - зізнається Юлія, - у нас лежача свекруха, яка потребує догляду і чоловік з хворою спиною теж працює, тільки у нього заробітки сезонні, непостійні, а дитину рятувати необхідно». Сім'я живе, ледь зводячи кінці...

Зараз Юлії важливо, щоб біля їх будинку ніколи не зупинялася «Швидка» для Зої, щоб дочка не бліднула і не осідала в непритомності, щоб її життя було поза небезпекою. А мрії - неодмінно здійснилися!

ПІБ: Потапенко Зоя Вікторівна

Дата народження: 11 жовтня 1999 р.

Діагноз: Вроджена вада серця – відкрита артеріальна протока