Шанс на порятунок

«За 11 днів перевернулося все моє життя. До цього я був здоровим юнаком, зі своїми мріями, прагненнями, бажаннями. Зараз я став людиною із єдиною мрією – жити. Жити заради своєї матері, своїх близьких, друзів, колег – заради тих людей, яких я не можу покинути, заради хворих, для яких мій приклад боротьби буде новою надією на одужання. Ця хвороба взялася незрозуміло звідки, її причини і досі невідомі. Вона обирає 1 людину на 700 000, і з якихось причин я став цим обраним, а війна, що почалася у моєму місті, розбила і без того моє підбите здоров'я. А мені так хочеться жити!»

Марку – 21, і до своєї хвороби він старанно вчився в академії комп’ютерних наук, був одним із кращих учнів і подавав великі надії, навіть вже встиг попрацювати по спеціальності. Проте 18 червня він прокинувся від сильного болю в нозі, настільки сильного, що навіть обезболюючі засоби не допомагали. Лікарі нічого не могли сказати напевне – біль з’явився нізвідки і не вщухав. Проте коли він прийняв гарячий душ, його тіло стало повністю синім, і стало зрозуміло, що справа не в нозі. Після здачі аналізів крові 27 червня лікарі поставили точний діагноз, від якого стало просто страшно – хронічний мієлолейкоз.

Ця хвороба – дуже рідкісна, причини її появи досі невідомі, проте лікування її поки що одне – це 1 таблетка дорогого препарату «Глівек» на день, це майже 400 грн. Його потрібно приймати 5 років, оскільки після цього терміну близько 80% хворих мають стійку ремісію і шанс на фактичне повне одужання. Отже, шанси є! Під час прийому препарату Марк виглядає майже здоровою людиною, і в нього нічого не болить, от тільки лиш він швидко втомлюється, адже його гемоглобін дуже понижений. Якщо припинити приймати препарат, то це призведе до загострення хвороби, а люди з такою її формою живуть не більше 3-6 тижнів.

Зараз юнак перебуває разом із мамою в Одесі у своїх родичів, і його мама, Ірина, дуже вдячна всім, хто їх підтримує: «Як добре, що є гарні люди, які допомагають нам. Коли ми ще були в рідному місті, і мої колеги та знайомі дізналися про наше горе, вони несли всю свою зарплату заради мого сина. Заради того, щоб у нас була змога купити кілька таблеток… Я ніколи в житті не думала, що в нас такі добрі люди, які віддають останнє заради того, щоб інша, не завжди навіть близька їм людина, просто жила. Я не можу стримати сліз, і я дуже-дуже хочу, щоб мій син жив, щоб він вилікувався! Спочатку я не могла повірити, що це все з нами, що це не сон, і все промайнуло так швидко, ця хвороба, ця війна, і я питала «за що це все?», але зараз розумію, що Бог дає тільки те, що ми зможемо пережити, тому ми намагатимемося з усіх сил, ми віримо всі разом, що нам все вдасться. Я в розпачі, проте я вірю, що є люди, які зможуть нам допомогти, і я про це благаю всіх небайдужих!»

Без підтримки добрих людей Марку просто не впоратися, його матері не назбирати самостійно таких коштів. Хлопцю потрібно 181 923 грн – це вартість його лікування за рік. За такий короткий проміжок часу мама Марка втратила роботу та житло через бойові дії, а її син – здоров’я. Кожна таблетка «Глівеку» – це 1 день впевненості у тому, що Марк житиме, що він доживе до завтра, що він зможе одужати. Давайте не залишимо його в біді, адже їм більше немає звідки чекати допомоги!

ПІБ: Карачунський Марк Миколайович, 31.03.1993 р.

Місто: Лисичанськ, Луганська область

Діагноз: хронічний мієлолейкоз, зі змінами у філадельфійській хромосомі t (9;22)