Справжнє диво для Михайлика. 3

Пам'ятаєте Мишка Прудникова? Ми вже двічі збирали кошти на його лікування. Хлопчик пройшов уже два курси реабілітації в Чорногорії, проте попереду ще довгий шлях до одужання. Здоров'я дитини залежить від грошей – треба оплатити дорогу до лікарні та саму реабілітацію. Тому батьки знову звертаються за допомогою до донорів Української Біржі Благодійності.

Михайлик народився раніше строку і через помилку лікаря ледь не втратив свого життя ще до народження: матері Мишка робили кесарів розтин, коли хлопчик вже майже перестав дихати. Проте здавалося, що все обійшлося: всі раділи, що Мишко все ж вижив, проте ввечері малюк перестав дихати, і провів у реанімації на апараті штучної вентиляції легенів цілих 8 днів.

Страшний діагноз ДЦП Мишку поставили, коли Михайликові було півроку – відтоді почалася відчайдушна боротьба з цією хворобою. Різні методики давали надію, але не давали результату. Хлопчик вже пройшов курси реабілітації практично в усіх профільних центрах України. Щодня тричі на день мама робить йому вправи Войта. Кожні 3 тижні вона оплачує йому курс масажу. Відвідування басейну з 2-х разів на тиждень лікарі радять збільшити до 6-ти. Адже саме після курсу аква-терапії в 1 рік і 3 місяці Мишко почав самостійно підінімати рученята вгору. Але, на жаль, аква-терапія в нашій країні майже не представлена.

Лікарі порадили лікувати Мишка саме в Чорногорії – там окрім методики Войта та Бобат представлено найбільшу кількість видів аква-терапії. Також Михайлик має пройти курс реабілітації в м. Трускавець. Після двох курсів в інституті Ігало Мишко почав дригати ніжками, так, як інші діти в 2-3 місяці. Він уже може засунути собі пальчик лівої руки до рота. Лікарі кажуть, що результат хороший, найголовніше те, що саме зараз зупинятися не можна. Але без стронньої допомоги не впоратись. 

"Завдяки допомозі небайдужих людей мій син відчув, що таке рух, і йому, як і всім дітям, це дуже сподобалось. Він з такою радістю просто дригає ногами – інколи навіть язика від задоволення показує. А яке це щастя – залізти пальцем до рота... Поки що тільки лівою ручкою, але я вірю, що це – тільки початок. Якщо раніше він любив гойдалки та каруселі (мені доводиться самій сідати і гойдати його), то тепер сподобалося ще й кататися з гірки. Тепер Мишко любить не тільки книжки, він починає потроху гратися іграшками. Але це лише перший крок, потрібно продовжити лікування. Тож звертаємось до всіх – допоможіть перемогти хворобу, подарувати дитині можливість повзати, сидіти, ходити...", – говорить мама хлопчика.

Переглянути попередні проєкти Михайлика Ви можете за посиланням.

ПІБ: Прудников Михайло Дмитрович, 21.12.2012 р.

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія (IV рівень за GMFCS). G80.1. Затримка психічного та мовленнєвого розвитку